Моло́чний Ка́мінь — карстова печера в Українських Карпатах; геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована в Тячівському районі Закарпатської області, на північ від села Велика Уголька, в межах Угольсько-Широколужанського заповідного масиву.

Утворилася в однойменній вапняковій скелі. Насичений вапняковий розчин, що просочується з тріщин скелі, має білуватий колір і нагадує молоко, звідси й назва скелі та печери.

Вхідний отвір широкий і прямокутний, розміром 10 на 2,5 м, розташований з південного боку скелі при її підніжжі. Завдяки цьому печера зсередини освітлена розсіяним денним світлом. Печера двоярусна, з двома ходами, що розходяться від входу. Короткий західний хід — глухий кут, а східний переходить у доволі просторий зал розміром 10 на 15 м і заввишки до 15 м. Він з'єднаний вузьким коротким ходом ще з одним невеликим залом, долівкою якого сезонно тече невеликий струмок. На висоті 10 метрів над першим залом розташований другий поверх печери, що веде вглиб масиву і закінчуються залом 5 на 10 м. Загальна довжина печери — 92 м, об'єм — 63 м³. У печері є кальцитові напливні форми — сталактити (розміщені навпроти входу), які нагадують гігантські органні труби.

У Молочному Камені виявлена стоянка давніх печерних людей, що заселяли територію Карпат за часу пізнього палеоліту. Під час археологічних розкопок у другій половині XX сторіччя було знайдено багато предметів побуту давніх мешканців печери. Знахідки експонуються в Закарпатському краєзнавчому музеї (Ужгород) та Музеї екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (Карпатський біосферний заповідник).

Печера Молочний Камінь легкодоступна. І хоча вона розташована на природоохоронній території — в Угольсько-Широколужанському заповідному масиві — її стіни і сталактити понівечені туристами, стеля обкурена вогнищами.

Входить до складу Карпатського біосферного заповідника.

Тут виготовляють мармурові блоки, мармурову крихту, гальку, бутовий камінь тощо. Також мармур використовують для облицювання підлоги.

Цей природний матеріал використано для облицювання станції метрополітену «Університет» у Києві.
Цікаво, що іноді у мармурі трапляються відбитки мушель викопних морських молюсків – амонітів віком близько 180 млн років.