Ми проходили цей маршрут з друзями 19.10.2024. Маршрут виявився досить мальовничим, з невеликими перепадами висот. Краєвиди та кольори — перехоплюють дух. До водоспаду Гуркало дійшли спокійно, але після нього почався справжній хаос. Особливо це відчувалося в гущавині лісу: карта показувала відхилення від маршруту із запізненням, ми губили маркування разом зі стежками, а мобільна мережа була відсутня. Деколи доводилося пробиратися через хащі у пошуках правильного шляху. Оскільки в цю пору темніє доволі рано, ми вирішили повернутися до Корчина і звідти поїхали в Сколе. Місцеві жителі повідомили, що у цьому місці бувають випадки блукання, тож майте на увазі. Цей досвід дозволив нам зрозуміти, що частина маршруту потребує додаткових міток.

Підіймались 25.08.24 зі Сколе від Рукавички . Врахуйте той момент, що джерела які про марковані на старті маршруту, станом на кінець серпня були пересохлі…(( Джерело перед підйомом на хребет - це чи не єдине місце для поновлення запасів води . Маркування теж залишає бажати кращого. Трек достатньо довгий, хоч і не надто складний. Почали підйом о 9:00, в 17:00 вже були біля машини внизу . Всі хто вважає , що Парашка то для дітей і попса після походу на неї різко змінюють своє враження про цю гору:) Краєвиди прекрасні . Людей багацько. Всім вдалих підйомів і спусків)

[фото]

[фото]

Маршрут біля рукавички дуже вилизаний, просто піднятись, навіть без маркування, мені здається, можна спокійно пройтись) АЛЕ як іти з Парашки вже іншим маршрутом (спускатись під 45 градусів :)) то можете спустись до водоспада Гуркало, будете на полянці, а ще там буде карта, яка показує прямий шлях до Сколе)))) П.С. шлях не такий, що тут на карті і більше ви таких карт не побачите. Крч це найоб на офіційному рівні Можете без проблем дійти до бункера тим шляхом, але далі раджу не йти, якщо не хочете пріключеній, бо шлях 5010 закінчується посеред тракторної дороги (яка теж уже заросла) і там починаються червоні риски та фіолетові точки, а ще знайшли V мітки вишкрябані на деревах ахаха Допоки ви дійдете до тієї тракторної доріжки вас чекатимуть напряжні пошуки жовто-біло-жовтої 5010 мітки в хащах за якими вже ніхто не слідкує, судячи з коментарів, уже давно. Якщо ви дійшли до хатинки через потічок (чи річку), то ви молодці, подолали найтяжкіші пошуки міток і тракторна доріжка вже скоро. Перед ним буде довгий спуск по явній, але все одно зарослій дорожці, де мітки далеко одне від одної. Ми йшли потім назад уже як ставало темно по Малій річці вниз, бо ще одний горб до Сколе ми би вже не осилили, потім через супер секретний вузький прохід спустились до Великої річки і вже прямо по ній ішли. Якщо вже так сталось, що так ітимете, то на шляху вниз Великої річки зліва буде доріжка, яка веде до Татарського каменя і цією доріжкою можете спокійно вийти до Корчина. Зауважте, що по дорозі буде залізна железяка перпендикулярно вам і дивіться через неї не перечепіться. Щодо дороги з Гуркала прямо до Корчина не знаю, але кажуть, що це можливо Загалом не раджу 5010, але ці блукання на все життя запам'ятались))

08.08.24 Йшли цим маршрутом від кладовища у с. Сколе до г. Парашка моментами є складні підйоми, але коли підіймаєшся на "хребет" йти стає легше і відкриваються красиві краєвиди. Воду до г. Парашка знайшли лише в одному місці, якщо іти, то його не пропустите. Ночували за г. Парашка, там є чудове місце для одного намету та поблизу є джерело. Спуск також крутий, але іти можна. Далі звернули із маршруту до джерела що позначено на карті, і пішли вниз попри річку, вийшли біля водоспаду Гуркало. Не ризикували вертатись через ліси до Сколе, пішли в обхід через с. Корчин, вийшло довше, але 4 години гри в Міста прикрасили цю довгу дорогу.

[фото]

Піднімалась на Парашку двічі, шлях дуже гарно промаркований та в міру важкий. До Гуркала не спускались, назад повертались тим же шляхом, яким йшли на гору. Однозначно рекомендую цю гору до відвідування!

Вид з г. Параска

[фото]

Пройшли гарно за маршрутом до вершини, спустились тією ж дорогою. Джерельце по маршруту пересохло (станом на серпень), спускалися до іншого вище по маршруту, але досить важко, стежки нема, через ліс досить стрімко вниз треба йти. Сама дорога, до полонин, досить виснажлива, і спуск також, але за лісом маршрут дуже гарний (якби було спекотно то може б інакше казала ).

Всі коментарі хороші і корисні) Хочу додати деталей щодо води на маршруті. Окремо виділю пару джерел бо решта не має такого стратегічного значення оскільки вже йдуть після г.Парашка або являють собою маленькі болітця. Якщо йти по маршруту не через водоспад (там води досить навколо більшу частину маршруту) то найперше джерело на мапі являє собою ледь текуче джерело з майже стоячою водою. Питною вона може бути хіба після декількох днів спокою. Таке літом рідко буває. А так то можна її вживати після фільтрування через спеціальний фільтр або кип'ятіння. Теж можна сказати про джерело справа вже на хребті між Зеленою та Тимків Верх. Тим більше в останньому ще живуть милі жаби:) Обоє джерел не придатні для пиття без обробки. Найближче до питного є лише одне джерело від початку маршруту до г. Парашка. Знаходиться між горою Зелена та Тимків Верх по правій стороні. На набір води треба виділити час та сили оскільки спускатися треба буде крутим схилом ~30° і десь 100-200м від маршруту. Мені ця подорож по воду з набором 2-х літрів зайняла 40хв. Як варіант "полегшити" ситуацію з водою взяти готову з собою з розрахунком на всі готування та переходи. Приємного походу

Я би не рекомендував початківцям, або групі з дітьми спускатись з Парашки по цьому маршруту. Ухил досить крутий, а стежка місцями вже заростає. Ближче до річки по суті не має, якщо йти суто по треку. Ну і треба розуміти що від водоспаду до Сколе ще 11 км. Для мене це була несподіваною, якось я не правильно розрахував. Якщо ви преший раз йдете на Парашку краще спустись тим же шляхом, як підіймались. Щодо початку маршруту - найважчі перші 2 км маршруту. 5 км із 9,5 проходять по лісу, тому навіть у спекотний день маршрут можна підкорювати. Чудова гора для прогулянки "у вихідний".

Були з дитиною (4р) Підйом зі Сколе ("Рукавичка") жовтим маршрутом. Багато хто думає, що гора, яка з'являється перед носом після виходу на полонину, це кінцева ціль - Парашка. Але, піднявшись на неї (гора Зелена), Вас чекатиме сюрприз - попереду буде найважчий підйом. На горі ми зустрілися із дуже сильним вітром і, чомусь, здивованними туристами, які дивувалися, як нам вдалося з дитиною підкорити гору. Вниз ми вибрали маршрут в село Корчин (проходить біля водоспаду Гуркало). Спочатку був стрімкий спуск, потім цікавий маршрут вздовж річки Велика і вирубаних місцями дерев. Гуркало гарний, але, під час спуску, ми зустріли ще мінімум 3 водоспади висотою понад 1.5 м Час ми розпланували невірно: Приїзд зі Львова поїздом, старт підйому о 11.00 На горі ми були о 15:30 Спуск почали о 16:30 До села Корчин прибули о 20:30 На таксі до з/в Сколе.

Гарний маршрут (до Парашки і назад), гарні місця. Видів особливо не було, бо туман, але туман не налякав. Найважчим виявився спуск до Сколе, бо йшли по руху струмка, що не по маршруту.

Цього літа з другом проходили цей маршрут. Досить непоганий підйом на гору Парашку, дуже красиві краєвиди. Але ось спуск до Гуркала справді важкий, сильно різко вниз. На шляху були болота та деякі не повністю протоптані стежки. Ночували біля Гуркала, справді одна з найкращих зон для відпочинку, навіть скупатися у водоспаді можна. А ось дорогу назад варто передивитися та оновити інформацію… Ми ледве вийшли з того лісу, два разу блукали в кушах, а виявляється, що стежка якою веде цей маршрут давно закинута, і нею ніхто не ходить та не доглядає. Але загалом, мені дуже сподобалося, що вдалося побувати в таких різних ситуаціях, де потрібно було думати як вибратись, а не просто йти протоптаною стежкою. Чудовий маршрут для молодих, енергій, які шукаю пригод))

Перший раз були в Карпатах і око вибрало саме цей маршрут. Начитались коментарів і вирішили дійти до Парашки і тим самим шляхом повернутись. З перервами і фотканням всього вклались годин у 6-7. Доволі важко було спочатку, але крутий підйомів на маршруті було 3. Думаю, для новачків - це як раз підходящий варіант. Ще на початку шляху можна помітити 2 виходи до Сколе (той, що НЕ помаркований червоним на мапі - офіційний варіант маршруту, але він важчий. Ним спускались - дуже не рівна стежка, крутий підйом і хитке каміння під ногами). В цілому, походом задоволені, перша тестова подорож вдалась :)

Були 8.08 йшли до Парашки і назад. Був з малим 6 років пройшли маршут, туди за 3:45 назад за 2:45 . По джерелам перше було дуже каламутне , друге пересохле або не знайшли, вийшло набрати воду на 3 джерелі після гори Зелена , там варто бути обережним стрімкий спуск і було досить слизько. Підніматися було трохи важко, досить стрімкі підйоми, але не критично. Людей на маршруті було багато . В цілому на раз сходити глянути норм.

Частина маршруту до водоспаду Гуркало проходиться легко, трохи далі починається дика стежка з дуже нерівномірним маркуванням, рекомедую добре зарядити телефон і без gps не намагатися пройти другу частину, часто стежка просто зникала або маршрут вів з більш-менш помітної дороги у хащі. Частина маршруту це буквально продирання через кущі або болото з кропивою без будь-якої помітної стежки. Багато переходів через річки, також багато болота навіть навіть у досить спекотний період. Ми хоч і не дуже досвідчені, але з десяток походів маємо за плечима для порівняння, цей був одним з найскладніших (відрізок Гуркало-Сколе), від Парашки такого не очікували. Ведмежі сліди в болоті теж трохи насторожили, враховуючи що в другій частині маршруту не зустрічали жодної людини. Але все ж маршрут дуже цікавий і мальовничий, лісові галявини з квітами, величезні бескиди в лісі над річкою - мабуть було того варте)

[фото]

Проходили цей маршрут 19 червня. Дорога зайняла 14 годин. З них до Парашки три години. Друга половина дороги погано промаркована. Багато разів заходили в хащі і ледве вибирались з них. Декілька разів (4-5) приходилось переходити через річку. Рекомендую вертатись з Парашки тією самою дорогою, що для підйому або йти з ночівлею. Сумарно, через те, що блукали дорога нам зайняла 39 км, а не 27 як написано.